Коли готувалася програма дводенної поїздки польсько-українським прикордонням з метою вивчення туристичного потенціалу цієї благодатної землі, виникли цілком обґрунтовані побоювання щодо реалістичності задуманого. Адже групі учасників, сформованій із членів громадських організацій, журналістів, музейників, істориків, фахівців туристичної сфери, ВПО та ентузіастів-краєзнавців, було запропоновано упродовж неповних двох днів відвідати до півтора десятка різних локацій. Це – включно з пішим переходом до замку Гербуртів, що ледь проглядає з-поміж густого лісу на вершині г.Сліпа. Сьогодні можна сказати впевнено: реалізація задуму не просто вдалася, вона перевершила найоптимістичніші очікування і вкотре довела, що для команди Товариства Лева немає неможливих завдань.
Програму першого дня (21 квітня ц.р.) відкрили відвідини історичного центру Самбора з підйомом на вежу ратуші. Звідти відкривається чудова панорама не лише самого міста, а й околиць та далеких мальовничих пагорбів карпатського передгір’я. Завдяки натхненній розповіді місцевого гіда та співробітниці локального музею Бойківщини п.Галини група наче прогулялася давніми вуличками міста, оглянувши мало не усі його пам’ятки та ознайомившись з їх історією і нинішнім станом. Саме під час таких мандрівок усвідомлюєш, що без відданих своїй справі локальних пасіонаріїв усі найкращі задуми залишались би лише задумами…
Відразу після цих відвідин райцентру виникла ідея трошки відхилитися від укладеної програми і принагідно відвідати «родове гніздо» Гербуртів у колись набутій ними після Сілезії новій батьківщині – селище Фельштин (нині Скелівка). Швидко доїхати туди не вдалося, проте причина сповільнення руху лише тішила: на усьому шляху інтенсивними темпами прокладається новенька і якісна дорога. Схоже, невдовзі у неї буде вельми інтенсивне транспортне навантаження, оскільки траса веде до нового автомобільного пункту перетину кордону у Нижанковичах. У Скелівці учасники помилувалися цегляним костелом та давньою мурованою оборонною вежею-дзвіницею біля нього, побували біля пам’ятного хреста, спорудженого на честь останніх нащадків роду Гербуртів, а також фотографувалися поруч із кам’яною фігурою бравого вояка Швейка у самісінькому центрі села. Адже, за задумом Я.Гашека, його герой саме у Фельштині втратив свою австрійську уніформу і, легковажно перевдягнувшись у залишену російським дезертиром одіж, потрапив у полон… до власних військ.
Основного пункту подорожі – Добромиля група дісталася перед обідом. Проте перед тим, як насолодитися смачними стравами у місцевому ресторані, учасники мали коротку зустріч-дискусію у стінах Добромильської ратуші. Розмова стала логічним продовженням обговорення тезової візії шляху розвитку туризму у прикордонному регіоні, яка відбулася наприкінці березня у стінах Франкового університету, з урахуванням висловлених тоді думок та ідей. Своїми думками з цього приводу поділився міський голова Добромиля Петро Куляс, його заступниця Тетяна Терлецька та член правління ГО Linia102.ua Віктор Гальчинський. Підсумовуючи обговорення, модератор зустрічі, голова Товариства Лева Андрій Нечипорук зазначив, що без належної якості туристичної інфраструктури, сучасного сервісу, розвинутої транспортної мережі, а також професійно спланованої постійної комунікаційної та інформаційної роботи попиту на туризм в регіоні не буде. «Якщо ми хочемо бачити тут туристів, а тим більше – іноземних, необхідно створити всі умови для того, аби мандрівник був готовий залишатися у регіоні не один день, не пошкодував за витрачені гроші і рекомендував відвідати цю локацію всім своїм близьким і друзям», – додав на завершення А.Нечипорук.
По обіді і аж до пізнього вечора першого дня учасники поїздки (до яких згодом долучилися військовослужбовці ДПСУ з дислокованого неподалік прикордонної частини) мали насолоду слухати екскурсію-розповідь професора Михайла Кріля, доктора історичних наук, вихідця з Добромильського краю та автора численних публікацій про нього. Після понад півторагодинної пішої мандрівки Добромилем з відвідинами більшості місцевих історичних пам’яток та міського арсеналу, який, після вмілої реставрації, невдовзі стане модерним громадським простором (у ньому, до речі зараз тимчасово експонується перевезена зі Львова фотовиставка А.Кирчіва про замок Гербуртів), група вирушила у напрямку Нового Міста та Нижанкович. Дорогою відвідали залізничну станцію Добромиль, і ці відвідини залишили вельми змішані враження. З одного боку, приміщення вокзалу свіжовідремонтоване в контексті підготовки до запуску міжнародного пасажирського залізничного сполучення. З іншого – «євроремонт» із метало-дахівкою, пластиковими вікнами, нашвидкоруч пофарбованими колонами та іншими «оновленнями» геть позбавив будівлю ХІХст. її шарму історичної автентики. На жаль, така ж доля значною мірою спіткала й інші залізничні станції, які вдалося побачити учасникам на цій ділянці давньої Лінії-102 – Нижанковичі та Хирів. Прикро, коли, на фоні таких «модернізацій» бачиш, як скрупульозно і з респектом до історії та стилю підходять до реставрації аналогічних об’єктів по інший бік нашого західного кордону. Адже вокзал – це фасад міста, саме тут турист формує своє перше враження про нього, і це враження може стати основою подальшого сприйняття побаченого.
Завдяки енциклопедичним знанням професора Кріля та його любові до історичної спадщини отчого краю, групі вдалося побачити не лише загальновідомі пам’ятки відвіданих міст, але й справжні архітектурні перлини, до яких пересічний турист може ніколи не навідатися, оскільки вони «не розкручені» і перебувають у не найкращому, а той зовсім занедбаному стані. Таким, зокрема, є й палац Козловських (чи як його ще називають – палац Анни Грім, за іменем коханки графа Потоцького, якій той його подарував, і де вона проживала аж до еміграції у 1939р.) у присілку Нижанкович, що ніби спеціально заховався від людського ока глибоко у панському парку.
Наостанок група відвідала відремонтовану будівлю залізничної станції в Нижанковичах, куди зовсім недавно було підведено сучасну «євроколію», а також оглянула щойно відкритий вантажний автомобільний пункт перетину кордону всього у кількох сотнях метрів від неї.
Ранок 22 квітня розпочався з огляду пам’яток Хирова та його колись розкішного вокзалу. Тішить, що, попри всякі лиха, які цій споруді довелося пережити за понад сто років, залізничники вберегли (притім – у діючому стані!) унікальну чавунну піч-грубку з емалевим покриттям і розписом, а також залишили неторканою підлогу зали очікування. Щоправда, свіжорозмальовані у національні барви столітні підпірні чавунні колони дашка над пероном викликали подив, а недолугий переклад польською табличок «Вихід у місто» – просто гомеричний регіт учасників.
Потрапити у колишній єзуїтський конвікт (а нині готельний комплекс) групі не вдалося – охоронець вибачливо пояснив, що йому заборонено пускати сторонніх на приватну територію, тож красою його будівель (і в цілому – панорамою Хирова та околиць) учасники милувалися з пагорба, де після І Світової війни був військовий цвинтар.
Звідти шлях проліг до с.Тернави, де група покинула зручний автобус та вирушила пішки «на штурм» Сліпої гори із залишками замку Гербуртів на самій вершині. Його потужна оборонна вежа з в’їзною брамою буквально «вигулькнула» з-за густих кущів за останнім поворотом серпантину, яким упродовж століть добиралися до замку подорожні. Затишна сонячна днина дала учасника змогу провести вдосталь часу у внутрішньому дворищі фортеці, оглядаючи руїни та вибираючи найвдаліші ракурси для майбутніх фото-споминів. На жаль, високий і густий ліс, що піднявся на колись голих схилах гори, не дав можливості помилуватися панорамою, яка відкривається із замкових стін – кажуть, ще у позаминулому столітті в добру погоду звідти можна було побачити навіть Перемишль! Хлопці-прикордонники, які долучилися до групи вже нагорі, мали змогу послухати розповідь про історію цієї неприступної колись твердині безпосередньо в її стінах.
Завершальним акордом подорожі по обіді стали відвідини ще однієї архітектурної пам’ятки – комплексу споруд середини 18-го ст. монастиря св.Онуфрія на пагорбі над Добромилем, неподалік гори, на якій височать руїни замку Гербуртів. Засновником монастиря, власне, й був знаменитий Ян Щенсни Гербурт з дружиню Ельжбєтою, а частину його будівель згодом зведено із каменю та цегли, які монахи-василіяни брали саме із залишків стін замку, з дозволу його тодішньої власниці. Окрім того, у його стінах у 1888р. склав монаші обіти майбутній Митрополит Андрей Шептицький, там і досі збережена його келія. Після повернення у ці будівлі Василіанського ордену в середині 90-х років минулого століття комплекс помалу відновлюється, проте попереду ще дуже багато роботи та потреб у фінансуванні. Але щорічні паломництва сюди вірян УГКЦ стимулюють процес розвитку специфічної інфраструктури – паломницького центру, який може функціонувати, як готель чи хостел для відвідувачів Добромильського краю.
Насичена дводенна програма ознайомчого візиту дала вдосталь ґрунту для обережного оптимізму. В цій частині прикордоння є безліч пам’яток історії та культури, вартих уваги як українського, так і закордонного туриста, насамперед – із сусідньої Польщі. Стан більшості з них далекий від ідеалу, проте навіть зараз інтерес до їх огляду високий. В регіоні інтенсивними темпами будуються якісні сучасні автошляхи, оскільки очікується зростання транспортного навантаження через кордон з ЄС. Цей потік (в т.ч. і туристичний) зросте на порядок після повноцінного вступу України до Євросоюзу. Відремонтовано та збудовано десятки кілометрів колії (частина з них – європейського стандарту), станції польсько-українського прикордоння готові прийняти потяги з Європи. Чого ж бракує? Насамперед – комплексного стратегічного підходу до розвитку туризму у Добромильщині, який включав би візію цього процесу, детальний покроковий план її втілення, включно із розбудовою належної інфраструктури, потенційні джерела фінансування (локальні, регіональні, державні, міжнародні) та стратегію комунікації з усіма зацікавленими сторонами. Хочеться вірити, що європейські перспективи України і близькість до кордонів, які небавом стануть лініями єднання, стануть вагомими чинниками стимулювання побудови якісної та дієвої стратегії у цій царині.
Нагадаємо, що ознайомчий візит організовано в рамках проекту «Торкнутися історії і культури – історико-культурна мозаїка польсько-українського прикордоння», що реалізується ГО «Товариство Лева» (Україна) та ґміною Заґуж (Польща) завдяки підтримці Програми транскордонного співробітництва ЄС. Організатори висловлюють щиру подяку заступниці голови м.Добромиля п.Тетяні Терлецькій за допомогу в організації та проведенні цього візиту.
